МІСЬКА ПРОГРАМА РАННЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ

Згідно з статистичними звітами дитяча інвалідність має стійку тенденцію до зростання. Так, в останні роки загальна кількість дітей-інвалідів в Україні зросла на 25,4 %. В місті загальний показник дитячої інвалідності становить 129 дітей, це не враховуючи дітей групи ризику та дітей першого року життя.

Головні причини інвалідності – органічні ураження нервової системи, хвороби сенсорних органів, психічні розлади, травми, вроджені вади розвитку. Протягом багатьох років державна підтримка дітей з фізичними вадами зводилась до певного матеріального забезпечення (пенсійні виплати), надання медичних послуг (діагностика, лікування та початкова освіта у спеціалізованих закладах). Внаслідок обмежень у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні, контролю за своєю поведінкою розвиток цих дітей значною мірою залежить від задоволення їх потреб іншими людьми, що складає багатогранний процес соціальної реабілітації. Тому реабілітаційні заходи стосовно дітей-інвалідів мають розширюватися за рахунок сфери соціально-побутової реабілітації, яка повинна починатись досить рано, щоб діти в ранньому віці могли максимально розвинути свої природні здібності і в подальшому своєчасно та найбільш повно інтегруватися в суспільство.

Ця програма розроблена на основі Указу Президента України „Про  національну програму професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 рр.”, затвердженого 13 липня 2001 року, № 519/2001 та „Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів”, схваленої Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р., № 1545.

2.     НАПРЯМКИ РАННЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ.

Метою Програми є створення сприятливих соціально-економічних, методичних, психологічних, організаційних, правових умов і гарантій для розвитку дітей-інвалідів, надання їм можливості незалежно від характеру і причин інвалідності приймати активну участь в суспільному житті шляхом оволодіння ними певним обсягом знань, умінь і навичок, розвитку особистості в умовах спеціально організованого навчально-виховного процесу, поєднаного з іншими формами реабілітації та інтеграції в суспільство.

Основними завданнями програми є:

Ø     реалізація державної політики у сфері ранньої реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями, сприяння їх широкій інтеграції у суспільство;

Ø     визнання необхідності реабілітації, оздоровлення, лікування, отримання освіти дітьми-інвалідами;

Ø     виявлення та відбір дітей-інвалідів, що потребують ранньої соціальної реабілітації відділенням ранньої соціально-побутової та медичної реабілітації дітей-інвалідів територіального центру в тісному контакті з органами охорони здоров’я і навчальними закладами. Визначення їх потреб та надання соціально-психологічної підтримки та інших соціально-побутових послуг;

Ø     розробка індивідуальних реабілітаційних програм з урахуванням рівня можливостей та розвитку дітей;

Ø     забезпечення поступової інтеграції дітей-інвалідів до дитячих дошкільних закладів та загальноосвітніх шкіл;

Ø     проведення ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів з безпосередньою їх участю та без відриву від сім’ї (залучення батьків, інших членів сім’ї дитини до участі в реабілітаційному процесі); 

Ø     координація роботи у проведенні програм з реабілітації, лікування та оздоровлення дітей-інвалідів;

Ø     психологічна підтримка та правова допомога батькам, що мають дітей-інвалідів;

Ø     запровадження відвідування тяжкохворих дітей та проведення занять з ними вдома;

Ø     забезпечення інвалідів та їх батьків інформацією, а також дітей-інвалідів рівними можливостями у житті, побуті, відпочинку  у порівнянні з усіма членами суспільства;

Ø     об’єднання батьків в групи самодопомоги.

 Рання соціальна реабілітація дітей-інвалідів є системою загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Фондом соціального захисту інвалідів та його відділеннями.

Основними умовами впровадження системи ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів в місті є:

Ø     створення та утримання центру (відділення) ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів для забезпечення потреб дітей-інвалідів у ранній соціальній реабілітації за місцем проживання, підпорядкованих місцевим органам виконавчої влади;

Ø     створення міжвідомчої Координаційної ради з питань ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів для сприяння реалізації державної політики та координації дій у вирішенні питань, пов’язаних з ранньою соціальною реабілітацією дітей-інвалідів за участю представників закладів соціального захисту, охорони здоров’я та освіти.

3. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РАННЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ.

Рання соціальна реабілітація дітей-інвалідів – це система реабілітаційних та корекційно-відновлювальних заходів, які застосовуються для дітей-інвалідів раннього віку з метою зменшення або подолання фізичних та інтелектуальних вад, набуття знань, умінь та навичок, які б дали змогу дитині-інваліду інтегруватись у дитячі колективи і не перебувати в інтернатних установах або навчатися вдома. Зазначена система зорієнтована на дитину і поєднує соціальну, загальноосвітню, фізичну та технічну допомогу дітям-інвалідам та їх сім’ям. Системне виконання індивідуальних реабілітаційних програм з першого року життя дитини істотно змінює на краще її майбутнє.

Спектр діяльності ранньої соціальної реабілітації дуже широкий і передбачає органічно поєднаний з іншими формами реабілітації комплексний підхід до дитини-інваліда. Це  не тільки абілітація, адаптація та реабілітація, а й освіта, опанування певним обсягом знань, умінь та навичок, поступова інтеграція дитини в суспільство.

Головною метою ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів є організація збору, обробка і аналіз соціальної, економічної та спеціальної інформації щодо реабілітації, оздоровлення та лікування дітей-інвалідів. А також  надання можливості:

Ø     дітям-інвалідам – подолати труднощі розвитку, засвоїти побутові та соціальні навички, розвинути свої здібності, набути особистий досвід в оточуючому середовищі і досягти цього власними зусиллями; повністю або частково інтегруватись у соціальне життя суспільства; проживати разом із сім’єю;

Ø     батькам – усвідомити суть проблем своїх дітей, оволодіти методикою виконання індивідуальних реабілітаційних програм, перетворитись на активного учасника реабілітаційного процесу і на цій основі досягти прогресу в подоланні вад дитиною в її інтеграції у дитячий колектив та суспільство.

Економічна доцільність системи ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів базується на досягненні кращих результатів при значно менших фінансових затратах, основна частина яких (харчування, одяг, комунальні послуги, нагляд та інше) здійснюється сім’єю.

4. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОГРАМИ РАННЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ.

До формування коштів центру (відділення) можуть бути залучені добровільні грошові внески вітчизняних та іноземних підприємств, установ і організацій, окремих громадян; інвестиції, гуманітарна допомога.

Реалізація Програми дасть змогу:

Ø     створити державний заклад ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, який зменшить прошарок соціально дезадаптованих дітей, навчить їх самообслуговуванню та максимально залучити до суспільно-корисної праці;

Ø     забезпечити право кожної дитини-інваліда на отримання кваліфікованої ранньої соціальної реабілітації;

Ø     своєчасно надати з боку держави соціальну підтримку батькам, які мають дітей-інвалідів;

Ø     забезпечити єднання зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, установ та організацій, спрямованих на ранній соціальний захист дітей-інвалідів;

Ø     забезпечити соціально-реабілітаційний та медичний захист дітей з фізичними вадами як найбільш вразливих верств населення, сприяти їх активності у творчій, культурній, спортивній, а також в інших сферах громадсько-корисної діяльності.

5. СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ РАННЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ.

Ø     Залучати заклади охорони здоров’я та освіти до реабілітаційного процесу, до соціальної та медичної допомоги, консультацій та інших послуг для дітей-інвалідів;

Ø     сприяти розвитку зв’язків з міжнародними, національними, міськими релігійними, громадськими та іншими організаціями, які надають допомогу в реабілітації дітей-інвалідів;

Ø     вести постійний обмін досвідом про форми роботи по реабілітації дітей-інвалідів, що проводяться в інших реабілітаційних відділеннях чи центрах;

Ø     залучати до співпраці

Ø     налагодження ділових, творчих та гуманітарних контактів з іноземними та вітчизняними закладами і установами, а також з їх представниками з приводу всіх видів реабілітації, оздоровлення та лікування дітей-інвалідів;

Ø     отримувати від органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію для реалізації своїх цілей і завдань.